Психологічні підходи до розгляду емоційної сфери особистості
В
останні роки доводиться стикатися з різними точками зору на природу і значення
емоцій та емоційної сфери. Емоції – особливий клас суб’єктивних
психологічних станів, що відображається у формі безпосередніх переживань,
відчуттів приємного або неприємного, відношення людини до світу та людей,
процес і результати її практичної діяльності. До складу емоцій відносяться
настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси тощо. Це так звані «чисті» емоції.
Вони включені у всі психічні процеси та стани людини. Будь-які вияви її
активності супроводжуються емоційними переживанням.
У
людини головна функція емоцій полягає в тому, що завдяки емоціям ми краще
розуміємо одне одного, можемо, не мовленням, судити щодо станів один одного і
краще переналаштовуватися на спільну діяльність та спілкування. Чудовим,
наприклад, є той факт, що люди, які належать до різних культур, здатні
безпомилково сприймати та оцінювати вирази людського обличчя, визначити на
ньому такі емоційні стани, як радість, гнів, смуток, страх, огиду, здивування
тощо. Це зокрема, відноситься і до тих народів, які взагалі ніколи не
констатували один з одним. Цей факт не тільки переконливо
доводить вроджений характер основних емоцій та їхні експресії на обличчі, але й
наявність генотипно зумовленої здібності до їх розуміння у живих істот. Це як
ми вже, бачили, стосується спілкування між собою живих істот не тільки
одкового, але й різного виду. Добре відомо, що вищі тварини та людина здатні за
виразом обличчя сприймати й оцінювати емоційні стани одне одного .
Однак
вродженими є далеко не всі емоційно-експресивні вирази. Деякі з них, як було
встановлено, набуваються за життя в результаті навчання та виховання.
Насамперед цей висновок стосується жестів як способу культурно зумовленого
зовнішнього виразу емоційних станів та афективних ставлень людини до
чого-небудь.
Різні
форми переживання почуття – емоції, афекти, настрої, стресові стани – утворюють
емоційну сферу особистості, яка являється одним з регуляторів поведінки людини
та пізнання. Емоційна сфера людини – один з головних механізмів
внутрішньої регуляції психічної діяльності і поведінки.
Емоції
класифікують в залежності від сфери явищ, що визначають їх появу. Одну з
найбільш повних класифікацій запропонував Б.І. Додонов.
В ній виділяються:
Альтруїстичні
емоції – переживання, які виникають на основі потреби в
допомозі, підтримці іншим людям: бажання приносити людям радість, почуття
занепокоєння долею іншої людини, турбота про неї.
Комунікативні емоції виникають
на основі потреби у спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками та
переживаннями.
Глоричні
емоції пов’язані з потребою у самоповазі та славі: прагнення
завоювати визнання; почуття гордості, почуття переваги, почуття задоволення
собою, своїми успіхами.
Праксичні
емоції – такі емоції викликані діяльністю, змінами в ході роботи,
успішністю та неуспішністю, труднощами здійснення та завершення; бажання дійти
успіху в роботі; почуття напруження; захопленість роботою; приємне задоволення
від того, що робота зроблена.
Пугнічні
емоції визначаються потребами в подоланні небезпеки, інтересом до
боротьби; жадоба до гострих почувань; почуття ризику; почуття спортивного
азарту; рішучість.
Романтичні
емоції – прагнення до всього незвичайного, очікування чогось
світлого, доброго; почуття лиховісно-таємничого, містичного.
Гностичні
емоції пов’язані з потребою у пізнавальній гармонії, прагнення зрозуміти
те, що відбувається, проникнути в сутність явища.
Естетичні
емоції пов’язані з ліричними переживаннями, жадоба краси та гармонії,
почуття прекрасного.
Гедоністичні
емоції пов’язані із задоволенням потреб в тілесному та душевному комфорті:
насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, сонця;
почуття безтурботності; почуття веселості.
Акизитивні
емоції породжуються інтересом, прагненням до накопичення, колекціонування,
володіння.
Виділяють
також так звані фундаментальні емоції. Емоція вважається фундаментальною,
якщо вона має власний механізм виникнення та виражається особливими мімічними
та пантомімічними засобами. Вважається, що такі емоції вроджені .
До
фундаментальних емоцій відносять (за К. Є. Ізардом):
інтерес-хвилювання – позитивна
емоція, яка мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, активізує процеси
пізнання, стимулює допитливість;
радість – позитивне
емоційне збудження, яке виникає при появі можливості повного задоволення
актуальної потреби. В суб’єктивному плані це найбільш бажана емоція. Радість
може виникнути в результаті послаблення дії негативного чинника;
горе-стражданняе – емоція,
яка викликається комплексом причин, пов’язаним з життєвими втратами. Часто
переживається, як почуття самітності, жалості до себе, почуття непотрібності,
нерозуміння оточенням;
гнів – виникає
при явному розходженні поведінки іншої людини з нормами етики, моралі;
відраза
– часто виникає разом з гнівом. Відраза являє собою бажання позбутися від
когось або чогось;
презирство
– емоція, що відображає деперсоналізацію іншої людини або цілої групи,
втрату їх значущості для індивіда, переживання переваги в порівнянні з ними;
страх
– переживання, що викликано отриманою прямою або непрямою інформацією про
реальну або уявлювану небезпеку, очікування невдачі. Страх є найсильнішою
негативною емоцією;
подив
– різке підвищення нервової стимуляції, яке виникає після якоїсь
несподіваної події;
сором
– виникає як переживання неузгодженості між нормою поведінки та фактичною
поведінкою, прогнозування осудливої або різко негативної оцінки оточуючих на
свою адресу;
вина
– емоція схожа на сором, оскільки також виникає в результаті
неузгодженості між очікуваною та реальною поведінкою. Вина виникає при
порушеннях морального або етичного характеру, причому в ситуаціях, коли людина
відчуває особисту відповідальність. Емоції
проявляються у певних психічних переживаннях, відомих кожному на власному
досвіді, і в тілесних явищах. Як і відчуття, емоції мають позитивний і
негативний почуттєвий тон, зв’язані з почуттям задоволення чи невдоволення.
Почуття задоволення при посиленні переходить в афект радості.
На
підставі тілесних переживань Кант поділяв емоції на стенічні (радість, наснага,
гнів) – збудливі (підвищувальний м’язовий тонус, силу) і астенічні
(страх, туга, сум) – що послаблюють.
Розподіл
емоцій на стенічні й астенічні має схематичний характер. Деякі афекти важко
віднести до тієї чи іншої рубрики, і навіть той самий афект при різній
інтенсивності може виявляти то стенічні, то астенічні риси. По тривалості плину
емоції можуть бути короткостроковими (гнів, переляк) і тривалими.
Життя без емоцій так само неможливе, як
і без відчуттів. Емоції, стверджував знаменитий дослідник Ч. Дарвін, виникли в
процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють
значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб.
Емоційно – виразні рухи людини – міміка, жести, пантоміміка – виконують функції
спілкування, тобто повідомлення людині інформацію про стан того, хто говорить,
та його ставлення до того, що в даний момент відбувається, а також функцію
впливу – певний вплив на того, хто є суб’єктом сприймання емоційно виразних
рухів. Інтерпретація таких рухів людиною, що сприймає їх, відбувається на
підставі співвіднесення руху з контекстом, за якого йде
спілкування.
Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб’єкт дізнається про потребну значущість того, що відбувається. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають відносини між мотивами та реалізацією діяльності, яка відповідає цим мотивам. Емоції у діяльності людини виконують функцію оцінки її ходу та результатів. Вони організують діяльність, стимулюючи та спрямовуючи її.
Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб’єкт дізнається про потребну значущість того, що відбувається. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають відносини між мотивами та реалізацією діяльності, яка відповідає цим мотивам. Емоції у діяльності людини виконують функцію оцінки її ходу та результатів. Вони організують діяльність, стимулюючи та спрямовуючи її.
На
важливу мобілізаційну, інтегративно – захисну роль емоцій вказував П.
К. Анохін. Він писав: «Проводячи майже моментальну інтеграцію усіх функцій
організму, емоції самі по собі і насамперед можуть бути абсолютним сигналом
корисного або шкідливого впливу на організм, часто навіть раніше, аніж
визначені локалізації впливів та кокретний механізм реакцій організму у
відповідь». Завдяки емоції, яка вчасно виникла, організм має можливість
надзвичайно вигідно пристосовуватися до навколишніх умов. Він спроможний
швидко, з великою швидкістю відреагувати на зовнішній вплив, ще не визначивши
його тип, форму, інші окремі конкретні параметри тощо.
Емоційні
стани – психічні стани, які виникають у процесі життєдіяльності
суб’єкта і визначають не тільки рівень інформаційно- енергетичного обміну, але
і спрямованість поведінки. Емоції керують людиною набагато сильніше, ніж це
здається на перший погляд. Навіть відсутність емоцій це емоція, точніше цілий
емоційний стан, який характеризується великою кількістю особливостей у
поведінці людини. Основні емоційні стани, які відчуває людина, діляться на
власне емоції, почуття та афекти . Емоції та почуття наперед визначають
процес, спрямований на задоволення потреб, ідеаторний характер і перебувають
ніби на його початку. Емоції та почуття виражають смисл ситуації для людини з
точки зору актуальної на даний час потреби, значення для її задоволення
майбутньої дії або діяльності. Емоції можуть викликатися як реальними, так і
уявними ситуаціями. Вони, як і почуття, сприймаються людиною як її власні
внутрішні переживання, передаються іншими людям,
співпереживаються.
Емоції відносно слабко проявляються у зовнішній поведінці, іноді ззовні взагалі непомітні для сторонньої особи, якщо людина вміє добре приховати свої почуття. Вони, супроводжуючи той або інший поведінковий акт, навіть не завжди усвідомлюються, хоча, як ми з’ясували, будь-яка поведінка пов’язана емоціями, оскільки спрямована на задоволення потреби. Емоційний досвід дюдини, як правило, набагато ширший, ніж досвід її індивідуальних переживань. Почуття людини, навпаки, зовні дуже помітні. Емоції та почуття – особистості утворення. Вони характеризують людину соціально-психологічно. Підкреслюючи власне особистісне значення емоційних процесів, В. К. Вілюнас пише: «Емоційна подія може спричинити формування нових емоційних ставлень до різних обставин. Предметом любові-ненависті стає все, що пізнається суб’єктом як причина задоволення-незадоволення».
Емоції відносно слабко проявляються у зовнішній поведінці, іноді ззовні взагалі непомітні для сторонньої особи, якщо людина вміє добре приховати свої почуття. Вони, супроводжуючи той або інший поведінковий акт, навіть не завжди усвідомлюються, хоча, як ми з’ясували, будь-яка поведінка пов’язана емоціями, оскільки спрямована на задоволення потреби. Емоційний досвід дюдини, як правило, набагато ширший, ніж досвід її індивідуальних переживань. Почуття людини, навпаки, зовні дуже помітні. Емоції та почуття – особистості утворення. Вони характеризують людину соціально-психологічно. Підкреслюючи власне особистісне значення емоційних процесів, В. К. Вілюнас пише: «Емоційна подія може спричинити формування нових емоційних ставлень до різних обставин. Предметом любові-ненависті стає все, що пізнається суб’єктом як причина задоволення-незадоволення».
Емоції,
як правило, йдуть за актуалізацією мотиву і перед раціональною оцінкою
адекватності йому діяльності суб’єкта. Вони є безпосереднім відображенням,
переживання стосунків, що склалися, а не їхньою рефлексією. Емоції можуть
передбачати ситуації та події, які реально ще не настали, і виникають у зв’язку
з уявленнями про пережиті раніше або вигадані ситуації.
Щодо
властивостей емоційної сфери, то Н. Є. Виготська зазначає, що можна
виділити такі властивості як: емоційна збудливість, інтенсивність, тривалість
та глибина емоцій. Емоційна збудливість – це ступінь готовності емоційного
реагування на значущі для людини подразники. Інтенсивність емоцій – це
властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.
Тривалість емоцій характеризується часом їх існування. Глибина емоцій залежить
від того, в якому зв’язку між собою перебувають між собою явища, якими подіями
– пересічними чи життєво важливими вона викликана. В
емоційній сфері між людьми виявляються особливо яскраві індивідуальні
розходження.Основні розходження в емоційній сфері особистості пов’язані з
різницею у змісті людських почуттів, в тому, на що, на які об’єкти вони
спрямовані і яке відношення до них людини вони виражають. В почуттях людини у
формі безпосереднього переживання виражаються усі настанови особистості,
світосприймання, та її відношення до світу та передусім до людей.
Типові
розходження емоційних особливостей особистості можуть виявлятися:
• в сильній чи слабкій
збудливості;
• в більшій чи меншій
емоційній стабільності;
• у силі
(інтенсивності) почуттів;
• в глибині почуттів.
Власне
емоційні натури переживають свої почуття, повністю віддаючись їм;
сентиментальні натури скоріше споглядають свої почуття; натури пристрасні
живуть своїми почуттями. У перших переважає афективність; вони вразливі,
збудливі, але скоріше поривчасті, ніж діючі; для них саме почуття з його
хвилюваннями, що захоплюють, важливіше його об’єктів. Друг – іспоглядальні
і чуттєві, але пасивні; любов для них є переважно милуванням. Треті – діючі;
а ні переживання свого почуття, а ні споглядальне милування його об’єктом їх не
задовольняє. Для них почуття – це не хвилювання, а страсне прагнення.
Однак
емоції протягом життя змінюються, навіть ті ж самі ситуації можуть викликати
згодом зовсім інші емоції. Формування та переробка емоцій здійснюється в
результаті включення людини в нову практику, яка змінює її основні настанови,
загальну спрямованість особистості. Суттєве значення при цьому має не сама
діяльність, а усвідомлення нових цілей та задач. Важливе значення для виховання
емоцій має підвищення загального рівня розвитку та його широта.
Якщо
прагнення придушувати та викорінювати емоції в корні невірне, то вміння
регулювати їх прояви необхідно. Бажано, щоб діяльність, що спрямована на
вирішення задач людини, була емоційною, мобілізувала енергію, але емоції не
повинні перетворюватися в головний регулятор діяльності. Визнання їх головним
регулятором в результаті виявляється певною формою старої гедонічної теорії,
згідно якій вищий закон, який визначає людську поведінку, зводиться до того, що
людина завжди прагне насолоди та задоволення та уникає неприємного. Але
насправді емоційні фактори можуть бути одним з мотивів поведінки, але питання
про регулювання людської діяльності в цілому не вирішується одними емоціями та
почуттями.
Психоемоційні
стани – це цілісна характеристика психічної діяльності, за окремий період часу,
показує течію психічних процесів в залежності від відображення предметів та
явищ діяльності, попередніх станів психічних особливостей особистості. Зокрема
до психоемоційних станів відносять акі показники як самопочуття, активність,
настрій. Самопочуття – це усвідомлення власного тіла, його
включеності і разом з цим відокремленості з навколишнього світу людей і речей.
Активність - загальна характеристика людини, динаміка діяльності і джерело
перетворення і підтримання життєво значущих зв’язків із світом людей і
ноосфери. Активність - самостійна сила дій, розвитку і стан людини. Вона -
саморушне діяння людини, що прискорюється і поширюється. Настрій - це загальний
емоційний стан, який надає своєрідного забарвлення на певний час діяльності
людини, характеризує її життєвий тонус.
Згідно
К. Ізарду, можуть бути виділені наступні основні емоційні стани «фундаментальні
емоції», кожне з яких має свій спектр психологічних характеристик і зовнішніх
виявів [17].
Інтерес
(як емоція) – позитивний емоційний стан, сприяючий розвитку
навиків і умінь, отриманню знань і мотивуюче навчання.
Радість
- позитивний емоційний стан, пов’язаний з можливістю достатньо повно
задовольнити актуальну потребу, вірогідність чого, до цього моменту була
невелика або в усякому разі не визначена.
Здивування – (не
має чітко визначеного позитивного або негативного знака) емоційна реакція на
раптово виниклі обставини. Здивування гальмує всі попередні емоції, направляючи
увагу на об’єкт, що його викликав і може переходити в інтерес.
Стражданн –
янегативний емоційний стан, пов’язаний з отриманою достовірною або уявленням
такої інформації про неможливість задоволення найважливіших життєвих потреб,
яке до цього моменту представлялося більш менш вірогідним, частіше всього
протікає у формі емоційного стресу. Страждання має характер астенічної
(послаблюючої людину) емоції.
Гнів –
емоційний стан, негативний по знаку, як правило, протікаючий у формі афекту що
викликається раптовим виникненням перешкоди на шляху задоволення виключно
важливої для суб’єкта потреби. На відміну від страждання, гнів має стенічний
характер (тобто викликає підйом, хоча і короткочасний, життєвих сил).
Огида –
негативний емоційний стан, що викликається об’єктами (предметами, людьми,
обставинами і ін.), зіткнення з якими (фізична взаємодія, комунікація в
спілкуванні і ін.) вступає в різку суперечність з ідеологічними, етичними або
естетичними принципами і установками суб’єкта. Огида, якщо вона поєднується з
гнівом, може в міжособистісних відносинах мотивувати агресивну поведінку.
Презирство – негативний емоційний стан, що виникає в міжособистісних відносинах
і породжуваний розузгодженністю життєвих позицій, поглядів і поведінки суб’єкта
з життєвими позиціями, поглядами і поведінкою об’єкту відчуття. Останні
представляються суб’єкту як незмінні, не відповідні прийнятим нормам і
естетичним критеріям.
Сором –
негативний стан, що виражається в усвідомленні невідповідності власних
помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, але і власним
уявленням про належну поведінку і зовнішній вигляд.
Страх –
негативний емоційний стан, що відображає захисну біологічну реакцію людини або
тварини при переживанні ними реальної або уявної небезпеки для їх здоров’я і
благополуччя. Отже, для людини, як біологічної істоти, виникнення страху не
тільки доцільно, але і корисно. Проте, для людини як соціальної істоти страх
часто стає перешкодою для досягнення поставлених їм цілей. На
думку Ізарда, результати ряду досліджень переконують в тому, що
необхідно розрізняти страх і тривогу, хоча ключовою емоцією при тривозі є
страх. Почуття
ж носять предметній характер, пов’язуються з уявленням або ідеєю про деякий об’єкт.
Інша особливість почуттів полягає в тому, що вони вдосконалюючись і,
розвиваючись, утворюють низку рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів і
закінчуючи вищими почуттями, які відносяться до духовних цінностей,
ідеалів.
Почуття мають історичний характер.
Вони різні у різних народів і можуть по-різному виражатися у різні історичні
епохи у людей, які належать до одних і тих самих націй та культур. В
індивідуальному розвитку людинини почуття відіграють важливу соціалізуючу роль.
Вони виступають як значущий чинник у формуванні особистості, особливо її
мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу
почуттів з’являються й закріплюються потреби та інтереси
людни. Почуття – продукт культурно-історичного
розитку людини. Вони пов’язані з певними предметами, видами діяльності та
людьми, які оточують індивіда. Почуття виконують у житті та діяльності людини,
в її спілкуванні з оточенням мотивуючу роль. Вони у неї завжди пов’язані з
роботою свідомості, можуть регулюватися довільно. Афект
– це особливо виражені емоційні етапи, що супроводжуються видимими змінами в
поведінці людини, яка їх зазнає. Афект не передує поведінці, а немовби зсунутий
на її кінець. Ця реакція, яка виникає внаслідок вже зробленої дії або вчинку,
виражає собою його об’єктивне емоційне забарвлення з точки зору того, якою
мірою в результаті здійснення цього вчинку вдалося досягнути поствленої мети,
задовольнити потребу, що його стимулювала.
Стрес
є одним їз найбільш поширених у наші дні видів афектів. Він являє собою стан
надміру сильного та тривалого психологічного напруження, яке виникає у людини,
коли, її нервова система отримує емоційне перевантаження. Стрес дезорганізує
діяльність людини, порушує нормальний хід її поведінки. Стреси, особливо якщо
вони трапляються часто та досить тривалі, негативно впливають не тільки на
психологічний стан, але й на фізичне здоров’я людини. Вони є головними
«факторами ризику» при появі та загостренні таких захворювань, як
серцево-судинні та хвороби шлунково кишкового тракту.
Пристрасть
– ще один вид складних, якісно своєрідних емоційних станів, які зустрічаються
тільки у людини. Пристрасть – це сплав емоцій, мотивів і почуттів,
зконцентрованих навколо певного виду діяльності або предмета. Об’єктом
пристрасті може стати людина. С.Л. Рубінштейн писав, що «пристасть завжди
виражається в зосередженості, зібраності помислів і сил, їхній спрямованості на
єдину мету. Пристрасть означає порив, захоплення, орієнтацію усіх спрямувань і
сил особистості в єдиному напрямі, зосередження їх на єдиній меті».
Кожен
з описаних видів емоцій в середині має підвиди, а вони, у свою чергу, можуть
оцінюватись за різними параметрами – наприклад за такими: інтенсивністю,
тривалістю, глибиною, усвідомленістю, походженням, умовами виникнення та
зникнення, впливом на організм, динамікою розвитку, спрямованістю, за способом
їхнього вираження у зовнішній поведінці (експресією) та на нейрофізіологічній
основі.
Емоцію
як психологічне явище важко відділити від процесів, що відбуваються в
організмі, і нерідко не просто супроводжують психологічні та фізіологічні
характеристики емоційних станів не просто супроводжують одна одну, а й слугують
одна одній поясненням.
Численними фізіологічними змінами в організмі супроводжується будь
– який емоційний стан. Протягом історії розвитку цієї галузі психологічних
знань не раз робилися спроби пов’язати фізіологічні зміни в організмі з тими
або іншими емоціями, та показати, що комплекси органічних ознак, які
супроводжують різні емоційні процеси, дійсно
різні.
У 1872 році Ч. Дарвін опублікував книгу «Вираження емоцій у
людини та тварини», яка стала поворотним пунктом у розумінні зв’язку
біологічних і психологічних явищ, зокрема організму та емоцій. У ній було
доведено, що еволюційний принцип може бути застосовано не тільки до
біофізичного, а й психолого – поведінкового розвитку живого, що між поведінкою
людини і тварини не існує непрохідної прірви. Вдосконалення
вищих емоцій та почуттів означає особистісний розвиток їхнього власника. Такий
розвиток може йти в кількох напрямках:
по
- перше, в напрямі, пов’язаному з включенням у сферу емоційних переживань
людини нових об’єктів, предметів, подій, людей. По – друге, лінією підвищення
рівня свідомого, вольового управління та контролю своїх почуттів із боку
людини. По – третє, в напрямі побутового включення до морально – етичної
регуляції більш високих цінностей та норм: сумління, порядності, обов’язку,
відповідальності і т.д. Розвиток емоцій та почуттів проходить шлях від
зовнішніх соціально детермінованих форм до внутрішніх психічних процесів.
Складний процес формування особистості складається з трьох компонентів: вплив
соціального середовища, планомірного виховного впливу на особистість через
соціальні інститути, свідомого цілеспрямованого впливу людини на саму себе,
тобто самовиховання .
Таким
чином, емоційна сфера людини є одним з головних механізмів
внутрішньої регуляції психічної діяльності і поведінки, який включає різні
форми – емоції, афекти, настрої, стресові стани, що і утворюють емоційну сферу
особистості, яка являється одним з регуляторів поведінки людини та пізнання.
Щодо властивостей емоційної сфери, то Н.Є. Виготська зазначає, що
можна виділити такі властивості як: емоційна збудливість, інтенсивність,
тривалість та глибина емоцій.
В
емоційній сфері між людьми виявляються особливо яскраві індивідуальні
розходження. Основні розходження в емоційній сфері особистості пов’язані з
різницею у змісті людських почуттів, в тому, на що, на які об’єкти вони
спрямовані і яке відношення до людини вони виражають. В почуттях людини у формі
безпосереднього переживання виражаються усі настанови особистості,
світосприймання, та її відношення до світу та передусім до людей.
Комментариев нет:
Отправить комментарий